Доказательства в уголовном производстве: проблемы допустимости в современных реалиях

 У сучасних умовах докази в інформаційно-пізнавальному контексті можна розглядати як своєрідний місток між юристами-дослідниками (слідчий, прокурор) і досліджуваною в контексті вимог статті 91 Кримінального процесуального кодексу України подією минулого. Це пов’язано з тим, що за допомогою доказів сторони зі змісту ідеальних і матеріальних слідів події минулого видобувають потрібну їм інформацію, з якої формують під позиційний інтерес процесуальне знання. Тому основна мета роботи полягає у проведенні комплексного аналізу інституту допустимості доказів у кримінальному провадженні на території України з урахуванням реформування вітчизняного законодавства та правозастосовчої практики. Для досягнення поставленої мети використані загальнонаукові методи та прийоми зокрема такі як: метод діалектичного пізнання; метод моделювання; порівняльно-правовий метод; формально-логічний метод; статистичний метод; метод юридико-технічного аналізу. Автором констатовано, що норми чинного законодавства, якими врегульовано допустимість доказів, об'єктивно детермінують інші процесуальні інститути досудового провадження. У зв'язку з цим, оцінюючи інтегративний вплив інституту допустимості на процес доказування, слід констатувати його невідповідність сучасному рівню загроз економічній, національній безпеці у вигляді кіберзлочинності, організованих форм економічної злочинності та елітарної корупції. У статті аргументовано, що сучасний кримінальний процес з властивим йому інститутом допустимості не дозволяє ефективно захищати національні інтереси України та права людини, закріплені у міжнародно-правових зобов’язаннях, взятих на себе нашою державою. Відтак, сучасна геополітична обстановка та євроінтеграційні прагнення нашої держави вимагають зміни кримінальної, кримінально-процесуальної політики та відповідного правового регулювання, які повинні стати правовим інструментарієм на шляху до подолання проблем у сфері допустимості доказів та забезпеченні ефективного захисту прав людини та громадянина