Механізм злочину як категорія криміналістики

Сучасний етап розвитку криміналістики характеризується активним формуванням її загальної теорії, визначенням об’єктно-предметної сфери дослідження цієї галузі знань. Актуальність досліджуваної в статті проблематики обумовлена необхідністю розробки сучасної наукової концепції предмета науки криміналістики, виокремлення кола закономірностей, що вивчаються. Метою дослідження є аналіз сучасних наукових підходів до розуміння механізму злочину як структурного елемента предмета науки криміналістики. Задля досягнення цієї мети були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, як діалектичний, історичний, формально-логічний, системно-структурний, правового прогнозування, системного і семантичного аналізу. Доведено, що механізм злочину як цілісна система обставин, процесів, факторів, що обумовлюють виникнення матеріальних та інших носіїв інформації про саму подію злочину, її учасників, забезпечує можливість висунення робочих слідчих версій, планування розслідування, цілеспрямованого пошуку наслідків злочину, встановлення злочинця, потерпілого (жертви), сприяє кримінально-правовій кваліфікації скоєного, а відтак без сумніву виступає об’єктом криміналістичного пізнання. Наголошено, що механізм злочину лише обумовлює виникнення слідів (матеріальних та ідеальних), а тому сліди як наслідки і як результат відображувального процесу виходять за межі його внутрішньої структури (будови). Тому процес відображення механізму злочину в оточуючому середовищі, а відтак і виникнення інформації про злочин та його учасників слід вважати окремим аспектом предмету криміналістики. Зазначено, що криміналістичне вчення про механізм злочину досліджує природу, сутність і зміст функціональної сторони злочинної діяльності, закономірності процесів взаємодії учасників злочинної події між собою і з оточуючою матеріальною обстановкою (середовищем), а також закономірності, що обумовлюють виникнення джерел криміналістично значущої інформації про сам злочин і його учасників. Процес же безпосереднього утворення матеріальних та ідеальних слідів, закономірності відбиття в них необхідної інформації мають досліджуватися іншим окремим криміналістичним вченням про механізм слідоутворення. Звернуто увагу на те, що механізм злочину має зв’язки з іншими категоріями криміналістики і передусім з криміналістичною характеристикою злочинів. Констатовано, що криміналістична характеристика злочинів – це наукова абстрактна категорія, в якій відображена якісно-кількісна інформація ретроспективної спрямованості як результат пізнання механізму певних різновидів злочинів, тобто механізм злочину – це об’єкт що відображується, а криміналістична характеристика – це форма його відображення

Doi: 10.37635/jnalsu.27(3).2020.142-154