Механізми вирішення спорів, передбачені угодами про асоціацію, укладені Європейським Союзом з третіми країнами

Міжнародне врегулювання суперечок має таку ж довгу історію, як і міжнародні відносини. Усі угоди ЄС про асоціацію мають відповідні механізми з урегулювання суперечок, які певною мірою різняться між собою. Основним завданням даного дослідження виступає визначення міжнародно-правових механізмів вирішення спорів, включені в Угоду про асоціацію між ЄС та Україною. Крім того, особливої актуальності набуває мета дослідження у контексті процесу розв’язання першого в практиці України торгівельного спору Україна-ЄС щодо національних обмежень на експорт деревини. Порівняння різних договірних засад співпраці Євросоюзу із третіми країнами дає змогу констатувати, що найвищим рівнем захисту осіб через функціонування механізму вирішення суперечок характеризуються угоди про асоціацію, причому деякі з них навіть нагадують «арбітражне застереження». Встановлено, що критеріями порівняльного аналізу стали самі типи механізмів вирішення спорів, процедури консультацій та арбітражна процедура, процедура посередництва та правила процедури. Відповідно до даних критеріїв було встановлено, що угоди про асоціацію містять майже однакові положення про процедури консультацій та арбітражну процедуру, за виключенням деяких угод, де арбітраж представлений у звуженому масштабі. Положення про процедури посередництва в представлених угодах майже ідентичні, як й Кодекси поведінки арбітрів та Правил процедури, які слугують шаблонними документами, дубльованими в різних угодах. Детально проаналізовані угоди про асоціацію між ЄС та Україною, Грузією та Молдовою, охарактеризовані спільні й відмінні риси. Відмінність у деталях механізмів урегулювання спорів може свідчити про побоювання у сторін щодо імовірності й інтенсивності виникнення спорів. Угода про асоціацію між Україною та ЄС для врегулювання суперечок передбачає використання різних способів: проведення консультацій, арбітраж, створення третейської групи. Особливу увагу приділено аналізу першого випадку торговельного спору, який вирішується із застосуванням арбітражної процедури в рамках Угоди про асоціацію з Україною щодо експорту необробленої деревини

Doi: 10.37635/jnalsu.27(3).2020.63-79