Сучасний розвиток Української держави характеризується багатьма особливостями у всіх сферах суспільного життя, зокрема й у сфері державного управління, зумовленими внутрішніми і зовнішніми явищами й процесами, серед яких чільне місце займають євроінтеграційні та глобалізаційні впливи. Тому основна мета роботи полягає у оцінці модернізації правової системи України і розширенні правового простору Європейського союзу. Застосування системи методів наукового пізнання (історико-правовий метод, системно-структурний метод, структурно-функціональний метод, метод класифікації, метод теоретико-правового прогнозування) відкрило можливість комплексно проаналізувати взаємний вплив і розкрити сутність взаємного зв’язку перетворень, які відбуваються з правовою системою України у зв’язку з розширенням правового простору Європейського Союзу. Встановлено, що процес розвитку і поглиблення режиму активної співпраці ЄС з третіми країнами на політикоправовому, економічному і культурному рівнях характеризується двома взаємодоповнюючими тенденціями – внутрішніми змінами правових систем суверенних держав, які співпрацюють з Європейським Союзом і збільшенням сфери нормативного впливу права Європейського Союзу. В роботі акцентується увага на чинниках, які гальмують процес проєвропейських перетворень в Україні. Серед них автором виокремлюються складність геополітичного становища України, високий рівень конфліктності політичного середовища України, дефіцит фінансових ресурсів, значний рівень розповсюдження корупції у державному апараті, зволікання урядових структур з імплементацією положень Угоди про асоціацію. Обґрунтовано висновок про те, що головним результатом взаємодії національної правової системи України з правовим простором Європейського Союзу є зміна методологічних підходів до аналізу співвідношення політичних кордонів Європейського Союзу і територіальної сфери розповсюдження європейського правового простору. Ця обставина окреслює перспективний напрям досліджень сучасної юридичної науки, а саме – виявлення закономірності формування оптимальної моделі запозичення Україною позитивних юридичних практик правового простору Європейського Союзу за умови збереження національної ідентичності вітчизняної правової системи

Ключевые слова: європейські політики, конвергенція правових систем, правова реальність, універсальні цінності Європейського Союзу, права людини