Оптимізація оплати праці в Україні в умовах європеїзації економіки

В умовах активних законотворчих перспектив трудового законодавства України в аспекті їх євроінтеграції назріли питання розроблення і впровадження в життя ефективних систем оплати праці та їх оптимізації, які мають бути націлені на розв’язання завдань розвитку вітчизняної економіки, забезпечення поєднання економічних і соціальних інтересів і цілей окремих співробітників і керівників підприємств. Це потребує застосування нових підходів організації оплати праці з урахуванням специфіки діяльності підприємств і накопиченого досвіду вітчизняних і зарубіжних компаній, а також науковців у питаннях оплати праці. Значну роль у розв’язанні відповідних питань відіграє встановлення дієвих механізмів у системі оплати праці, які мають забезпечувати соціальну й економічну справедливість у трудових правовідносинах. Це передусім дотримання, охорона й поновлення суб’єктивних прав найманих трудівників щодо оплати праці у разі їх порушення. Якщо більшість окреслених загальних суспільних та економічних проблем вирішити тими чи іншими засобами не має можливості, то сформулювати першочергові суто правові завдання, що стосуються оптимізації правового регулювання оплати праці не лише можливо, а й необхідно. У статті знайшли відображення: 1) міжнародно-правове підґрунтя формування належного рівня оплати праці, 2) зарубіжний досвід формування оптимізованого розміру оплати праці та 3) науково-прикладні підходи до оптимізації оплати праці в українській економіці під впливом євроінтеграційних процесів. Під час написання цієї статті, для комплексного розкриття порушеної проблематики, досягнення об’єктивного наукового результату і сформулювання відповідних висновків, авторами використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання (діалектичний, функціональний, формально-логічний, порівняльно-правовий, герменевтичний, метод компаративістики). У статті зроблено висновки, що існування безлічі внутрішньогалузевих тарифних сіток в Україні на практиці лише ускладнює правозастосування. Якби існувала дійсно Єдина тарифна сітка, яка враховувала б усі професії, їх особливості і специфіку умов праці, не було б потреби для кожної сфери економіки країни розробляти власну тарифну сітку. Наразі склалася ситуація, коли всередині самої ЄТС існує значна кількість інших внутрішніх тарифних сіток у різних сферах і галузях виробництва. Слід ЄТС розробити на підставі Класифікатора професій, оскільки саме він є тим уніфікованим актом, який містить перелік професій, що існує в економічному житті України. Отже, кожній з указаних професій мають бути присвоєні свій тарифний коефіцієнт і відповідний розряд. Зростання рівня заробітної плати повинно залежати від кваліфікації працівника, рівня його освіти, і продуктивності праці

Doi: 10.37635/jnalsu.28(3).2021.224-237