Перегляд конституції і революційна установча влада: політико-правові стратегії легітимації змін до основного закону держави

Актуальність дослідження зумовлена триваючими конституційними трасформаціями, які відбуваються в Україні, та їх революційним характером. При цьому методологічні засоби опису таких трансформацій та зв›язок змін у правовій системі із здійсненням установчої влади зазвичай залишаються поза увагою українського правознавства. Метою статті є виявлення впливу типу праворозуміння на вирішення питання про конституційність і чинність акта, яким оформлюється здійснення функцій первинної установчої влади. Використане у статті поєднання діалектичного підходу з методом порівняльного аналізу дало змогу встановити особливості розуміння ознаки дійсності установчого акта з позицій основних типів розуміння права. При цьому діалектичний підхід виявляє свої евристичні можливості у формі принципів єдності історичного і логічного, змісту і форми, сутності та явища, а також закони єдності протилежностей і заперечення в розвитку політико-правових феноменів. Автором доведено, що звернення до соціально-діяльнісного і соціально-психологічного обґрунтувань легітимності революційної зміни конституції дозволяє стверджувати, що основні правові характеристики акта здійснення установчої влади (правомірність і чинність) соціально зумовлені та конкретно-історичні. З огляду на це, такі характеристики є реляційними та релятивними. Реляційність установчого акта полягає у його зв’язку з конкретною системою права та конкретною правовою свідомістю та у співвіднесеності з відмінними типами праворозуміння. Релятивність акта стосується історичної змінюваності правової оцінки акта. Соціологічний позитивізм і юснатуралізм слугують стратегіями легітимації, які можуть використовуватись як у революційних, так і консервативних цілях. Юридичний нормативізм виступає засобом легітимації актів ординарної нормотворчості і делегітимації неконституційних актів установчого значення