Правова визначеність та принцип недопустимості подвійної відповідальності: питання теорії і практики

У статті розглянуто принцип недопустимості подвійного притягнення до відповідальності особи за одне і те саме правопорушення. Визначено, що традиційно цей принцип досліджується як принцип кримінального та кримінально-процесуального права, де існує переважна згода у поглядах на необхідність його дотримання. У статті стверджується, що недопустимість повторного притягнення особи до відповідальності має зв’язок з іншими загальнотеоретичними положеннями. Порушення цієї вимоги веде до розширення дискреційних повноважень державних органів. Подвійна відповідальність формує невизначеність для учасників правовідносин, створює загрозу неоднакового застосування законодавства у схожих чи подібних правовідносинах, що негативно впливає на рівень правопорядку. У роботі були використані такі методи: системно-структурний, метод аналізу і синтезу, у поєднанні з аксіологічним та антропоцентричним підходами. Показано необхідність застосування цього принципу в органічному зв’язку з принципом законності, остаточності судового рішення і обов’язковості його виконання. Доводиться положення, що недопустимість подвійної відповідальності є не тільки конституційним положенням, а і принципом юридичної відповідальності. Наразі існують підстави говорити про можливість застосування його до всіх видів юридичної відповідальності незалежно від галузевої приналежності. Окрім того, цей принцип як складова входить до теоретичної концепції правової визначеності, перебуваючи в органічному зв’язку з іншими його складовими. Практичне значення застосування цього принципу полягає в розмежуванні відповідальності за кілька правопорушень, склади яких наявні в діях особи, від подвійної відповідальності за одне правопорушення. Досягається це шляхом включення принципу недопустимості подвійної відповідальності як структурного елементу до правової визначеності. Таким чином можна прослідкувати його зв’язок з іншими складовими цього принципу та стверджувати, що недопустимість подвійної відповідальності є правилом, що поширюється на всі без виключення види юридичної відповідальності, а не тільки на кримінальну. Теоретичне обґрунтування такого підходу запропоновано автором, а практичні переваги продемонстровані на конкретних прикладах