Просуб'єктна концепція підприємства

Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю виявлення оптимальної моделі закріплення поняття «підприємство» та необхідністю взаємного узгодження понять (зокрема, тотожних) в межах еконономічних відносин у контексті сучасної тенденції оновлення законодавства. Стаття присвячена аналізу поняття «підприємство», об’єктивованого одночасно у Цивільному кодексі України в якості об’єкта цивільних прав та у Господарському кодексі України – в якості суб’єкта господарських правовідносин. З метою виявлення оптимального підходу до розуміння терміну «підприємство» проаналізовано законодавчі положення про підприємство, закріплені у Господарському кодексі України. Констатовано, що кваліфікуючою ознакою підприємства, як організаційної форми господарювання, є його державна реєстрація (створення) за Господарським кодексом України. Втім, на підставі аналізу положень про державну реєстрацію (створення) юридичних осіб, закріплених в Цивільному кодексі України, та положень про державну реєстрацію (створення) суб’єктів господарювання, встановлених Господарським кодексом України, констатовано відсутність таких особливостей державної реєстрації (створення) підприємства, встановлених у Господарському кодексі. З метою виявлення місця підприємства у системі суб’єктів господарських правовідносин, відповідне поняття співставлено з іншими суб’єктами відповідних відносин (суб’єкт господарювання; господарська організація) та з міжгалузевим учасником підприємницьких правовідносин – юридичною особою. На підставі аналізу наведених понять виявлені недоліки законодавчої техніки як у дефініції підприємства за Господарським кодексом України, так і інших його дефінітивних норм, що стосуються визначення природи досліджуваного поняття (визначення суб’єкта господарювання; господарської організації та загальне викладення норм щодо суб’єктів (учасників) господарських відносин). Встановлено, що за відсутності чітко структурованої системи суб’єктів господарського права, визначення місця підприємства у відповідній системі вбачається необґрунтованим (особливо у контексті об’єктивації підприємства у Цивільному кодексі України). Викладене зумовлює наявність низки проблем у правозастосовній практиці, пов’язаних не лише з неузгодженістю двох кодифікованих актів, предмет правового регулювання яких принаймі частково співпадає, а і з відсутністю системності у викладенні положень про суб’єктів господарських відносин

Doi: 10.37635/jnalsu.27(3).2020.14-27