Стратегічні орієнтири етнонаціональної політики України: політико-правові аспекти

Показано проблеми і невирішені питання у сфері забезпечення консолідації української політичної нації та прав національних меншин. Аналізуються нормативно-правові акти, що регулюють етнонаціональні відносини в Україні. Доведено необхідність реформування етнонаціонального законодавства, усунення декларативних, суперечливих та конфліктогенних норм. Показано загрози, спричинені сепаратистськими проявами. Визначено основні цінності, орієнтири та напрями розвитку етнонаціональної політики Української держави. Створення законодавчої бази етнокультурної автономії в Україні сприятиме формуванню ефективної системи захисту прав громадян, що належать до національних меншин в Україні, яка відповідатиме міжнародним стандартам у сфері захисту національних меншин, що означатиме виконання зобов’язань України згідно з актами міжнародного права, ратифікованими Верховною Радою України, та дасть змогу наблизити законодавство України у сфері захисту прав національних меншин до права ЄС. Кожна національна меншина отримає право створити власну етнокультурну (екстериторіальну) автономію з метою вирішення питань збереження та розвитку етнокультурної самобутності без вимог і претензій до держави та держбюджету. Це усуне декларативність відповідних норм законодавства, підвищить рівень самоорганізації національних меншин, дозволить переспрямувати етнотериторіальні вимоги в етнокультурні, сприятиме гармонізації етнонаціональних відносин та міжетнічній злагоді в Україні, консолідації українського суспільства в політичну націю на основі спільного громадянства.

Doi: 10.37635/jnalsu.28(4).2021.51-61