У статті здійснено спробу дослідження розвитку кримінального законодавства України на прикладі злочинів проти правосуддя. З цією метою автор звернувся до дослідження кримінального законодавства через аналіз його розвитку в глобалізованому світі та в Україні. В цьому контексті кримінальне законодавство запропоновано йменувати як глобалізаційне, а кодифікацію – уніфікованою, що викликано зближенням держав у світі через імплементацію конвенцій та інших міжнародно-правових актів та, як наслідок, гармонізацію кримінального законодавства. У історичній ретроспективі було сформовано історичну мапу злочинів, проступків та провинностей проти правосуддя, що були притаманні кримінальному законодавству в Україні в ХІ-ХХ ст. ст. (на підставі стадії та первинної можливості їх вчинення). Встановлено, що окремі тенденції щодо встановлення кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень у сфері правосуддя вплинуть на формування злочинів проти правосуддя: 1) імплементація міжнародно-правових актів; 2) забезпечення захисту діяльності міжнародних судів, юрисдикцію яких визнала Україна; 3) встановлення системи кримінальних правопорушень проти правосуддя через виокремлення їх груп в структурі відповідного розділу (поділ розділу на глави). Такими групами можуть бути: 1) кримінальні правопорушення у сфері здійснення правосуддя; 2) кримінальні правопорушення у сфері забезпечення здійснення правосуддя; 3) кримінальні правопорушення у сфері сприяння здійснення здійсненню правосуддя. Використання названих підходів дозволило сформувати перспективи кримінального законодавства щодо злочинів та кримінальних проступків проти правосуддя. Акцентовано увагу на те, що кримінальні правопорушення (злочини) проти правосуддя є такими діяннями, що суттєво відрізняються за тяжкістю вчиненого, їх суспільною небезпечністю, а тому поділ цих кримінальних правопорушень на злочини та кримінальні проступки має впливати на процесуальні особливості притягнення винуватих за їх вчинення до кримінальної відповідальності

Ключевые слова: інститут кримінального права, покарання, загальноцивільний кодекс, карна політика, судочинство

Doi: 10.37635/jnalsu.27(2).2020.131-141