Вирішення юридичних конфліктів – одне з головних завдань будь-якої держави. Ця функція в більшості випадків покладається на судову владу, але, як показує досвід, сам суд не може забезпечити ефективне функціонування системи вирішення правових спорів. Для кожної демократичної держави важлива наявність альтернативи, а суб’єкт права повинен мати можливість вибирати шляхи вирішення правових спорів. Сьогодні у світі існують такі альтернативні способи вирішення спорів, як: арбітраж, медіація, консультації, переговори, інтерсесія, примирна процедура та інші. Метою статті є виявлення переваг та недоліків альтернативних методів вирішення спорів. У статті проаналізовано літературу з даної тематики, а також представлені особливості альтернативних способів вирішення спорів, що дозволяє визначити їх переваги та недоліки як правової процедури. Існування в більшості країн світу альтернативного вирішення спорів є певною мірою позитивним для сторін конфлікту, оскільки вирішення спорів шляхом арбітражу, посередництва, переговорів, консультацій та інших альтернативних способів вирішення спорів дозволяє вирішити їх без втручання держави і вони можуть вирішуватись набагато швидше. Альтернативне вирішення спорів певною мірою може бути джерелом економії коштів для держави, оскільки вони існують самостійно і не вимагають коштів для їх надання від держави, тоді як в Україні система господарських судів щорічно вимагає досить великих витрат на утримання таких судів. Вирішення суперечок альтернативними методами також прискорює їх вирішення, але в деяких випадках сам процес може бути дорожчим.

Ключові слова: судова влада, цивільне право, арбітраж, вирішення конфліктів, державне законодавство.

Doi: 10.37635/jnalsu.28(4).2021.232-238