Cпіввідношення понять «природне право» та «біоетика»

Проводиться співвідношення поняття «природне право» (jus naturalе-лат.) із відносно новим для юриспруденції поняттям «біоетика». Обґрунтовується введення в науковий оборот поняття «neo jus naturalе», яке розуміється як новий етап еволюції jus naturalе та підстава для формування оновленого типу праворозуміння – біоетичного. Neo jus naturalе розглядається як фундамент сучасного правотворення. Засилля позитивізму в постмодерністському праві та домінуюча концепція антропоцентризму в життєдіяльності сучасної цивілізації поставили людство на грань самознищення. Однак відтермінувати самознищення людини ще можливо. Для цього необхідно змінити домінуючий наразі антропоцентричний світогляд на прогресивний екоцентризм та повернути jus naturale у процес законотворення. Метою дослідження є з’ясування сутності природнього права, формалізація його ознак для практичного застосування та співвідношення його з біоетикою. В процесі дослідження jus naturale визначається як біоетика. Провідними методами дослідження є метод «трагічної діалектики» та ідеалістичної діалектики. Взагалі ж застосовано трирівневу систему методології (фундаментальні, загальнонаукові та конкретно-наукові методи). Застосування біоетичних засад на рівні законотворення дозволить створити якісний, правовий, справедливий закон. Такий закон, який буде відображати існуючі потреби суспільства, задовольняти їх сучасними засобами і таким чином відповідати втіленню вищої справедливості. Neo jus naturale – біоетичне право майбутнього. Дотримання якого у законотворенні дозволить зростити нову генерацію людей, покращити якість їх життя та відповідно якість навколишнього середовища, а відтак пролонгувати існування людської цивілізації