У статті досліджено недосконалість нормативно-правової бази у сфері поводження з відходами в Україні. Основою для таких досліджень є критична ситуація, визначена в Національній стратегії поводження з відходами до 2030 року, яка пов’язана із зростанням екологічних загроз для нашої країни. Сучасна державна екологічна політика та існуючі економічні методи державного регулювання у цій сфері є недостатньо ефективними на місцевому рівні, що призводить до недосконалості тарифної політики та відсутності системного підходу до організації поводження з відходами. У статті проаналізовано Національний план поводження з відходами та чинне законодавство у сфері поводження з відходами, яке складається із законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про Поводження з радіоактивними відходами», «Про благоустрій населених пунктів», «Про житлово-комунальне господарство», «Про упаковку та відходи упаковки», «Про відходи електронного та електричного обладнання», «Про відходи гірничодобувної промисловості» тощо та запропоновані шляхи їх покращення. Також визначено низку причин, які перешкоджають інтеграції Директив Європейського Союзу в національне законодавство, та висвітлено переваги їх впровадження. Визначено ключові моменти та недоліки нового законодавства «Про поводження з відходами», а також фактори, що призводять до корупційних ризиків, зокрема, запровадження нової структури – оператора (адміністратора) системи поводження з побутовими відходами. У дослідженні використовуються такі загальні методи наукового пізнання: статистичний, діалектичний, формально-стилістичний, аксіологічний, системний порівняльно-правовий, формально-юридичний та ін.

Ключові слова: екологічні загрози, законодавство, нормативна база, тверді побутові відходи. поводження з відходами

Doi: 10.31359/1993-0909-2022-29-4-93