Актуальність дослідження зумовлена процесами плюралізації світоглядно-філософських і методологічних засад юриспруденції і такими, що відбуваються на тлі цих процесів, спробами теоретичного подолання конкуренції «позитивістських» і «природних» підходів до розуміння права в складі інтегративного праворозуміння. Метою статті є виявлення епістемологічних труднощів побудови інтегральних концепцій праворозуміння, пропонування напрямків їх подолання та обґрунтування варіанту інтегративного розуміння права на засадах поєднання діалектичного й потребового методологічних підходів. Основні методи дослідження. З опертям на діалектичну логіку розкривається сутність інтегративного праворозуміння як спроби здійснити синтез суперечливих підходів до осмислення права, процес інтегрування праворозумінь осмислюється як зняття суперечностей у розвитку правових явищ, а інтегрованість постає як включення окремих моментів такого розвитку до складу динамічної цілісності. На основі потребового підходу обґрунтовано критерій осмислення певних явищ як правових. Значення проведеного дослідження. Доведено, що інтегрування відмінних праворозумінь є завданням, яке може бути здійснене на засадах діалектичної, а не формальної логіки, а також із збереженням відмінностей та суперечностей між об’єднуваними концептуальними елементами. Обґрунтовано, що під час потребозадоволення відбувається інтегрування властивостей певних явищ в процес людського існування, набуття ними статусу життєво необхідних, а відтак і нормативно значущих складових цього процесу. Відтак правовість стає результатом діяльнісно-практичного інтегрування тих явищ, які слугують необхідними складовими життєдіяльності людини у соціумі

Ключові слова: інтегральне праворозуміння, діалектика, потребовий підхід, монізм, плюралізм, синтез

Doi: 10.37635/jnalsu.28(3).2021.47-55