Сучасний етап розвитку криміналістики характеризується активним пошуком новітніх пізнавальних методів та засобів, до яких у повній мірі можна віднести й криміналістичну діагностику. Актуальність досліджуваної в статті проблематики обумовлена необхідністю формування сучасного понятійного апарату науки криміналістики, подальшої розробки наукової концепції криміналістичної діагностики, перспектив створення відповідного криміналістичного вчення. Метою дослідження є аналіз сучасних наукових підходів до розуміння поняття «криміналістична діагностика», його ознак, структури, інтегративних функцій, відмінностей від інших парних криміналістичних категорій. Задля досягнення зазначеної мети були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, як діалектичний, історичний, формально-логічний, системно-структурний, соціологічний, статистичний, метод правового прогнозування та моделювання, системного і семантичного аналізу. Доведено, що термін «криміналістична діагностика» доцільно розглядати в практичному і теоретичному значенні. В практичному значенні криміналістична діагностика – це метод, розпізнавання стану об’єктів, пізнання явищ, процесів, що мають відношення до обставин події злочину, детерміновані останньою. Це своєрідний інструментарій в розпорядженні експерта, слідчого, детектива, судді задля пізнання об’єкта (події, явища) за його відображенням. У теоретичному значенні криміналістична діагностика розглядається як окреме криміналістичне вчення, яке являє собою систему теоретичних положень про закономірності розпізнавання об’єктів (ситуацій) за їх ознаками та властивостями, на підставі аналізу змін, що відбулися в них під впливом обставин події злочину та її учасників, з метою здійснення доказування у кримінальному провадженні. Наголошено, що теоретичну основу криміналістичної діагностики становлять відомості про закономірності виникнення діагностованих об’єктів, дані про типові моделі відображення події (дії, поведінки). Звернуто увагу, що криміналістична діагностика як окреме криміналістичне вчення (теорія) перебуває в стадії свого формування, постійно нарощує науковий потенціал і розширює сферу практичної реалізації. Подальший розвиток теорії і практики діагностичних досліджень передбачає систематизацію і класифікацію діагностичних ознак і комплексів ознак об’єктів, подій, явищ відповідно до вирішення діагностичних завдань, класифікацію типових ситуацій, розробку методів і методик діагностичних досліджень

Ключові слова: розпізнавання, відмінність, визначення, ознаки, властивості, стани

Doi: 10.37635/jnalsu.28(1).2021.187-194