Методи правового регулювання безпеки особи, суспільства, держави в інформаційній сфері

Інформаційний чинник є важливим фактором суспільного розвитку, оскільки виконує організаційно-управлінську та регулятивно-контрольну функції в сучасному інформаційному суспільстві. Тому основна мета роботи полягає у аналізі методів правового регулювання безпеки особи, суспільства, держави в інформаційній сфері. У статті запропоновано наукову гіпотезу про поділ предмету правового регулювання безпеки особи, суспільства, держави на три складові: інформаційна безпека, безпека інформації з обмеженим доступом та кібербезпека. Правове регулювання відносин щодо інформаційної безпеки спрямовується на протидію негативному інформаційному впливу в інформаційному просторі держави, унормування відносин з приводу безпеки інформації з обмеженим доступом (ІзОД) на створення організаційно-правового режиму, надання доступу до інформації тощо, а регламентація відносин щодо кібербезпеки пов’язана 
 з виявленням, запобіганням і нейтралізацією реальних і потенційних загроз об’єктам критичної інформаційної інфраструктури. При забезпеченні інформаційної безпеки особи, суспільства і держави переважає диспозитивний метод правового регулювання, хоча зроблено припущення про перспективне посилення імперативного врегулювання питань забезпечення безпеки особи, суспільства і держави у частині протидії дезінформуванню як виду інформаційного правопорушення. Правове регулювання безпеки ІзОД здійснюється з використанням імперативного методу правового регулювання, а диспозитивний метод правового регулювання при обігу ІзОД застосовується у частині збирання і поширення суспільно необхідної інформації. Суспільні відносини з приводу забезпечення кібербезпеки урегульовуються імперативним методом правового регулювання, хоча для унормування питань державно-приватного партнерства зроблено висновок про необхідність застосування виключно диспозитивного методу правового регулювання