Стаття присвячена дослідженню однієї з актуальних методологій праворозуміння – герменевтики. Завдяки використанню історичного матеріалу доведена перспективність герменевтичної методології праворозуміння у нинішніх соціальних і правових умовах розвитку. Аналітична діяльність була спрямована до епох Античності (Арістотель), німецького романтизму (Ф. Шлейєрмахер, Ф. К. Савіньї) і набула свого завершення у роботах сучасного італійського філософа та юриста Е. Бетті. Під час порівняльного аналізу філософо-правового матеріалу дістала свого спростування теза про відносно незначний історичний досвід герменевтичної методології. Ілюстрацію інструментальних можливостей правової герменевтики проведено з метою привернути увагу фахівців із теорії права, філософів, соціологів тощо до діяльності з розробки уніфікованих правил-рекомендацій, що мають потенціал бути використаними не тільки для правильного розуміння й тлума-
чення норм права, а й під час адаптаційних процедур.

Ключові слова: герменевтична методологія, інструментальна герменевтика, герменевтичні канони, правила (топи) тлумачення, розуміння, пізнання, судження, мислення, Античність, німецький романтизм, адаптація законодавства України