У статті досліджуються пропоновані у нещодавніх проєктах первинних актів права Європейського Союзу шляхи і способи адаптації законодавства до потреб цифровізації стосовно інститутів права інтелектуальної власності, кібербезпеки та пов’язаних із цим аспектів гарантування приватності користувачів і захисту їх персональних даних, а також окремі питання функціонування єдиного цифрового ринку при регулюванні діяльності онлайн-платформ та їх взаємодії з кінцевими споживачами. Актуальність теми обумовлена необхідністю вивчення європейського досвіду і закладених в основу реформування означених галузей цінностей у світлі потреб модернізації захисту цифрових прав і моделей функціонування цифрової економіки ЄС, що дозволить сформувати пропозиції на шляху пошуку оптимальних способів правового регулювання цих ж аспектів у вітчизняному праві. Зокрема з огляду на те, що відповідні процеси в нашій державі уже запущені, про що свідчить нещодавно ухвалений Верховною Радою України Закон «Про віртуальні активи». У зв’язку з цим, метою дослідження є здійснення детального аналізу положень визначених проєктів актів та інших джерел права ЄС у контексті можливостей запозичення відповідних підходів у вітчизняному цифровому законодавстві крізь призму різних галузей права. Для досягнення поставленої мети автором використано широкий методологічний інструментарій правової науки, в тому числі системнологічний та доктринальний методи, методи аналізу та синтезу, порівняльно-правовий метод, а також метод моделювання і прогностичний метод. За результатами дослідження резюмовано, що процес адаптації українського законодавства у цифровій сфері до кращих європейських практик повинен відбуватись поетапно та враховувати специфіку і відмінності розвитку реальних цифрових відносин у європейському соціально-культурному просторі та в межах нашого суспільства.

Ключові слова: цифрові права, право ЄС, цифрові ринки, кібербезпека, онлайн-платформа, захист персональних даних

Doi: 10.31359/jnalsu.29(2).2022.63-81