Стаття присвячена дослідженню та встановленню особливостей дієздатності неповнолітніх осіб, а також випадків надання їм повної цивільної дієздатності. Метою статті є розкриття окремих особливостей здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав неповнолітніх в межах своєї дієздатності, їх емансипації та формування конкретних пропозицій щодо вдосконалення приватноправового регулювання зазначених відносин. Проаналізовано положення чинного українського законодавства, присвяченого правовому регулюванню відносин щодо визначення обсягу цивільної дієздатності неповнолітніх осіб, а також законодавчий досвід зарубіжних країн, зокрема, Франції, Німеччини, Великої Британії, США тощо. Зроблено висновок про його неоднорідність, а також про існування різних за змістом законодавчих підходів як до визначення віку, з якого фізична особа вважається повнолітньою, так і до обсягу правомочностей, якими наділені неповнолітні. Досліджено іноземний досвід законодавчого наділення неповнолітніх можливістю розпоряджатись належним їм майном на випадок своєї смерті, а також підхід українського законодавця у частині врегулювання зазначених правовідносин. На підставі аналізу ст. 1234 ЦК України виокремлено специфічні риси права на вчинення заповіту в частині визначення його суб’єктів та сформульовано висновок про відсутність у законодавстві заборони вчинення заповіту неповнолітньою особою, що набула повну цивільну дієздатність в порядку, встановленому законом. Підтримано позицію науковців щодо необхідності нормативного закріплення можливості неповнолітніх вчиняти заповіт, однак із певними застереженнями, що обумовлені положеннями чинного цивільного законодавства, а також розроблено конкретні пропозиції щодо внесення змін до ЦК України. Зроблено висновок про правове закріплення отримання неповнолітнім статусу повністю дієздатної особи двома способами – наданням та набуттям. Водночас, під наданням повної цивільної дієздатності розуміємо прийняття компетентним органом (у цьому випадку органом опіки і піклування або судом) відповідного рішення за наявності передбачених законом підстав. Натомість набуття повної цивільної дієздатності в контексті ч. 2 ст. 34 ЦК України сприймається як результат самостійного вчинення неповнолітнім юридичної дії (у цьому випадку укладення шлюбу), яка передбачена законодавством і тягне за собою правові наслідки у вигляді отримання особою повної цивільної дієздатності без додаткового санкціонування з боку інших осіб чи держави

Ключові слова: фізична особа, правосуб’єктність, правоздатність, суб’єктивне цивільне право, обмеження цивільних прав, емансипація

Doi: 10.37635/jnalsu.28(2).2021.160-170