Особливості застосування запобіжних заходів щодо осіб, які страждають на психічні розлади: національний вимір

Стаття присвячена дослідженню актуальних питань застосування запобіжних заходів стосовно осіб, щодо яких здійснюється кримінальне провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру (далі – COMPULSORY PSYCHIATRIC CARE) у контексті міжнародних стандартів та інтерпретаційної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). Метою даної роботи є виокремлення та аналіз особливостей обрання до особи, яка страждає на психічний розлад, запобіжних заходів на підставі матеріалів узагальнення вітчизняної правозастосовної практики у кримінальних провадженнях щодо застосування COMPULSORY PSYCHIATRIC CARE. Методи дослідження обрані з урахуванням мети, завдань та предмета дослідження. У роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання (діалектичний, статистичний, порівняльно-правовий, аналізу, синтезу, узагальнення). Комплексне використання зазначених методів сприяло проведенню об’єктивного і всебічного наукового дослідження. На підставі аналізу чинного законодавства та судової практики виокремлені особливості обрання запобіжних заходів у кримінальних провадженнях щодо COMPULSORY PSYCHIATRIC CARE, а саме: а) застосовуються стосовно особи, яка страждає на психічний розлад; б) обираються лише в кримінальних провадженнях щодо застосування COMPULSORY PSYCHIATRIC CARE; в) мають специфічну мету, обумовлену наявністю психічного розладу, на який страждає особа. Вказана специфіка обрання передбачених ст. 508 Кримінального процесуального кодексу України (далі – THE CPC) заходів дозволила поставити під сумнів правомірність законодавчого підходу щодо віднесення їх до інституту запобіжних заходів у кримінальному провадженні. Зокрема, зроблено висновок, що на відміну від передбаченої ст. 177 THE CPC загальної мети застосування запобіжних заходів (щодо підозрюваного, обвинуваченого, засудженого), метою обрання передбачених ст. 508 THE CPC запобіжних заходів (щодо особи, стосовно якої передбачається застосування COMPULSORY PSYCHIATRIC CARE) є: 1) запобігання ризикам її можливої неправомірної поведінки; 2) надання їй кваліфікованої психіатричної допомоги; 3) забезпечення її безпеки та безпеки інших осіб. У цьому ключі слід зауважити, що обґрунтованій критиці юридичної спільноти піддається позиція вітчизняного законодавця щодо можливості застосування запобіжних заходів до осіб, які страждають на психічні розлади. Основним аргументом у цьому дискусійному питанні є те, що вказані особи не можуть бути суб’єктами, до яких застосовуються запобіжні заходи, оскільки останні за загальними правилами можуть бути обрані до чітко визначених суб’єктів кримінального процесу – підозрюваних, обвинувачених та засуджених

Doi: 10.37635/jnalsu.27(1).2020.147-161