Проблематика цивільно-правової відповідальності хоча і не є новою для цивілістичної доктрини, втім не втрачає актуальності. У дослідженнях українських вчених спостерігаються два підходи до розуміння поняття цивільно-правової відповідальності – позитивно-перспективний та негативно-ретроспективний. Втім, останнім часом активно починає обговорюватись питання поширення на договірні відносини, відносини, пов’язані з ризиком, категорії «цивільно-правова відповідальність». Звучать думки, що у випадках порушення договірних зобов’язань чи завдання шкоди у результаті ризикової діяльності важко обґрунтувати і застосувати заходи цивільно-правової відповідальності. Тим більше що й у зарубіжній доктрині порушення договору традиційно не вважається правопорушенням. Тому метою цієї статті є напрацювання підходів до інституту цивільно-правової відповідальності та окреслення напрямів оновлення цивільного законодавства з урахуванням сучасних європейських тенденцій. У роботі на підставі економічного аналізу права з використанням діалектичного, порівняльного, логічно-догматичного та інших методів аналізуються підходи до розуміння поняття цивільно-правової відповідальності та розмежовуються заходи цивільно-правової відповідальності і заходи захисту цивільних прав. Зокрема робиться висновок, що виправданим є використання категорії «цивільно-правова відповідальність» до випадків вчинення правопорушення, тобто протиправного завдання шкоди. Доцільним видається уведення до цивільного законодавства поряд з категорією «правові наслідки невиконання зобов’язання» більш широкої правової категорії «правові наслідки невиконання (порушення) цивільного обов’язку», оскільки цивільні обов’язки можуть виникати як із зобов’язань, так і з інших юридичних фактів. Це дасть змогу розширити можливості захисту прав і законних інтересів та ефективно відновити порушене право, оскільки відновлювальна функція притаманна саме заходам захисту суб’єктивних цивільних прав

Ключові слова: цивільне право, делікт, захист цивільних прав, відшкодування шкоди, оновлення цивільного законодавства.

Doi: 10.37635/jnalsu.29(1).2022.106-115