Перспективи рекодифікації міжнародного приватного права в Україні: чи потребують колізійні норми нового «прихистку»?

Метою статті є дослідження напрямів модернізації законодавства, що регулює приватні відносини транскордонного характеру, запропонованих авторами проекту Концепції оновлення (рекодифікації) Цивільного кодексу України, та узагальнення іноземного і міжнародно-правового досвіду розробки актів кодифікації міжнародного приватного права. Автори статті розглядають  міжнародне приватне право як галузь, що розвивається найбільш динамічно у зв’язку із постійним розширенням сфери транскордонних відносин та потребує постійного оновлення і  адаптації до вимог міжнародного цивільного обігу. У роботі проаналізовані загальні чинники та передумови рекодифікації міжнародного приватного права, усебічно досліджені питання доцільності відмови від автономної кодифікації та перенесення колізійно-правових норм до ЦК України. У центрі дослідження сучасний європейський досвід, оцінка впливу регулятивних актів ЄС на національні кодифікації міжнародного приватного права держав-членів та третіх країн. З метою оцінки ідеї відновлення статусу ЦК України як стрижневого акта, що регулює усі суспільні відносини з приватноправовим змістом, автори дослідження звертають увагу на негативні наслідки міжгалузевої кодифікації міжнародного приватного права у низці пострадянських країн. У роботі доведено, що у європейських державах домінує тенденція прийняття консолідованих актів кодифікації у цій галуз та визнання пріоритету уніфікованих міжнародно-правових актів, що регулюють окремі види транскордонних приватних відносин. На основі проведеного аналізу обґрунтовано висновок, що на даному етапі у світі накопичений значний досвід правотворчості у сфері міжнародного приватного права і найбільш ефективною є комплексна автономна кодифікація колізійних норм, в основі якої пріоритет уніфікованих міжнародних актів, широке застосування прямих відсилок до міжнародних угод. Погоджуючись в цілому із запропонованими змінами щодо змістовного оновлення колізійного регулювання, автори наголошують на необхідності вдосконалення та розвитку концептуальних підходів

Doi: 10.37635/jnalsu.28(2).2021.198-210