Податок як системна державницька конструкція, або до чого може призвести нехтування «податковим правом»

Актуальність обраної проблематики полягає в тому, що на сьогоднішній день у національній практиці вищої школи відбувається системне нехтування такою навчальною дисципліною як “Податкове право”. Це у свою чергу призводить до зниження фаховості спеціалістів, які у своїй майбутній практиці мають безпосереднє відношення до вирішення податкових спорів. Дане дослідження основується на цілій низці методів наукового пізнання. Підібрано цілу низку як загальнонаукових методів наукового пізнання, так і власне правових методів. У своїй системі такі методи дозволили забезпечити досягнення поставлених завдань. Розглянули проблематику викладання податкового права у вищій школі не тільки крізь призму поточного становища, але й виходячи з історичної ретроспективи. Досліджено провідні приклади зарубіжних підходів до викладання такого предмета як “Податкове право”. Встановлено взаємозв’язок між належністю викладання “Податкового права” та послідовністю подальшої правозастосовчої практики. Констатовано, що системне об’єднання функцій держави та видатків державного бюджету має спиратися на відповідні гарантії, перш за все, фінансові. Головним джерелом утворення подібних фінансових гарантій якраз і є податки, за рахунок яких держава якраз і стає спроможною реалізувати захист життя та власності. Зазначено, що вилучаючи з освітнього обігу таку дисципліну як податкове право, ми маскуємо намагання та бажання реформування тоталітарних підходів, адже при податковій недосвідченості, ми гарантуємо: а) несвоєчасне виконання податкових обов’язків громадянами; б) свавілля владних суб’єктів щодо оцінки поведінки непідготовлених та необізнаних платників; в) необізнаність податківців, порушення з їх боку. Аргументовано позицію у відповідності з якою обізнаність та зрозумілість пошуку відповіді на питання – де шукати розуміння щодо тих чи інших аспектів податкового регулювання, має ґрунтуватися на наскрізному курсі «Податкове право» при підготовці всіх кваліфікаційних різновидів юристів. Встановлено, що розвиток адміністративних судів віддзеркалює проблему штучного конфлікту юрисдикцій. Визначено витоки ревізійних намірів представників господарських судів так як значна кількість спорів за участі суб’єкта владних повноважень (принципового критерію адмінюрисдикції) розглядалися господарськими судами. Констатовано, що скорочення сфери та кількості спорів, які вирішують господарські суди призводить до намагання обґрунтувати підстави вилучення окремих різновидів спорів саме з адміністративних судів і передача їх до господарських.

Doi: 10.31359/jnalsu.29(3).2022.108-123