Порядок реалізації майна в процедурі банкрутства (неплатоспроможності) відповідно до законодавства України та Німеччини

Стаття являє собою порівняльно-правове дослідження особливостей порядку реалізації майна боржника в процедурі банкрутства за законодавством України та Німеччини, що здійснене шляхом застосування герменевтичного (в межах проведення сутнісного аналізу нормативно-правової бази та судової практики); аксіологічного (при визначенні ціннісної бази) поряд з феноменологічним (та природи досліджуваних явищ); системного (моделювання функціонуючих і перспективних систем) методологічного інструментарію. Автори підкреслюють ключовий характер існуючих правових норм, що регулюють продаж майна боржника, в силу природної близькості наведеної стадії конкурсного процесу до фінансової складової, яка, зі свого боку, неминуче пов'язана з численними можливостями щодо зловживань. Новелою для досліджуваної сфери суспільних відносин в Україні стало введення системи електронних торгів, на яку покладалося багато надій і сподівань. Однак, на думку авторів, наведена система не впоралася з поставленими завданнями, доповнивши існуючий перелік проблем та неоднозначностей новими пунктами. У статті обґрунтовується позиція, що наявність проблемних питань у процедурі реалізації майна банкрута підтверджується, зокрема, судовою практикою. Однак судова практика і сама часто стає джерелом нових проблем і викликів. Особлива увага в статті приділяється дослідженню німецького законодавства, яке встановлює кардинально протилежну українській модель реалізації майна в процедурі банкрутства. Авторами представлено обґрунтовану позицію щодо внесення суттєвих змін і поправок до українського законодавства шляхом імплементації позитивного досвіду Німеччини. В результаті порівняльно-правового аналізу законодавства України та Німеччини автори пропонують принципово нові шляхи вирішення піднятих у статті питань. Реалізація рекомендацій, представлених у рамках даного порівняльно-правового дослідження, має на меті підвищення якості здійснення процедур банкрутства, зменшення можливостей і випадків зловживань з боку арбітражних керуючих, а також забезпечення захисту прав і майнових інтересів кредиторів.

Doi: 10.37635/jnalsu.28(4).2021.210-222