Права та свободи особи та громадянина в конституціях франкомовних держав Африки

Конституційні права та свободи є фундаментальною основою існування та розвитку народу, а тому держава зобов’язана створювати ефективні організаційноправові механізми для їх реалізації. У статті проведено порівняльний аналіз конституцій франкомовних держав африканського континенту, які були введені в дію відразу ж після отримання ними незалежності у 1950-1960-ті роки, та оновлених Основних законів наприкінці ХХ – початку ХХІ століть. Авторами було встановлено, що перші конституції у викладі прав і свобод осіб та громадян обмежувались, в основному, найважливішими міжнародними деклараціями про них та розділами про суверенітет держави. Їх зміст орієнтувався у першу чергу на визначення організації державного механізму, його найважливіших ланок та стрижневі поняття держави й суверенітету, що обумовлювалось безпосереднім звільненням від колоніальної залежності, поспішністю у державотворенні й відсутності відповідного досвіду. Нові ж Основні закони без будь-якого винятку вирішують питання щодо прав і свобод людини у багатоаспектному обсязі. Вони забезпечують більшу роль держави в економічній сфері, визнають пріоритет людини у її взаємовідносинах з державою, містять широкий перелік прав і свобод осіб і громадян, розподіляють їх на громадянські, політичні, соціально-економічні, культурні, встановлюють гарантії їх реалізації та механізми захисту, регулюють відносини між суспільством та державою, не допускають зрощення державних і партійних інститутів, узурпації будь-якою політичною партією державної влади, уводять положення про соціальну державу, про зовнішньополітичну діяльність держави та про співвідношення національного і міжнародного права. Такі зміни обумовлювались нагальними потребами вирішення гострих проблем внутрішньополітичного характеру та впливами процесу глобалізації. Вони свідчать про значний розвиток конституцій африканських франкомовних держав у напрямку до визначальних правових цінностей сучасності.