Профспілки відіграють усе більшу роль у захисті працівників кожної держави. Ця стаття має на меті встановлення проблем у правовому регулюванні профспілкового захисту в пострадянських країнах. Дослідження ґрунтується на низці загальнофілософських методів (діалектичний метод), загальнонаукових методів, як от: методи синтезу та аналізу, індукції та дедукції і спеціальних методів, включаючи порівняльно-правовий метод та метод моделювання. Вибір згаданих методів визначається метою наукової розвідки. Правове регулювання профспілкового захисту трудових прав в пострадянських країнах здійснюється низкою міжнародних конвенцій, конституцій таких країн (оскільки це є особливим конституційним правом, що перебуває під особливим захистом держави) та їх національним законодавством. Наразі деякі пострадянські держави є членами ЄС (Литва, Латвія, Естонія) і на них поширюються регіональні норми ЄС. Кожна пострадянська держава має особливу доктрину, юридичну практику та традиції захисту трудових прав, а отже, має свої національні особливості цього захисту, представництва працівників та архітектури трудового законодавства. Аналіз, проведений авторами, свідчить, що національні законодавці не завжди дотримуються міжнародних стандартів, встановлених Міжнародною організацією праці, і не забезпечують у повній мірі свободу права на об’єднання в асоціації. Деяким країнам було рекомендовано або внести зміни до певних законодавчих актів, або здійснювати контроль за поданими законопроектами, щоб вони відповідали вимогам, встановленим низкою міжнародних конвенцій. Автори також дійшли висновку, що діяльність профспілок в пострадянських країнах не завжди є ефективною

Ключові слова: профспілки, право на профспілковий захист, пострадянські країни, трудові права, Комітет з питань свободи об'єднань

Doi: 10.37635/jnalsu.28(2).2021.222-233