Стаття присвячена дослідженню особливостей ісламського розуміння свободи вираження поглядів і наявності у цьому зв’язку значних відмінностей з європейським розумінням змісту цієї свободи. В ісламі свобода вираження поглядів також визнається, але при цьому має свої суттєві та усталені особливості. Зокрема, в ісламі існує абсолютна заборона на зображення Пророка Мухаммеда, і тим більше на його карикатурне зображення. Так, з точки зору мусульман, зображення Пророка Мухаммеда із собачою головою є особливо цинічним, оскільки в ісламі собака вважається нечистою твариною, контакти з якою небажані. Також в ісламі сформувалося своє усталене сприйняття гумору та прийнятності його застосування. Наприклад, в ісламі не можна жартома вигадувати небилиці або лякати іншу людину; не слід жартувати із особою, старшою за віком, із вчителями, науковцями, керівництвом, з особою, яка не розуміє жартів, із незнайомими між собою чоловіком і жінкою; жарт має бути необразливим, таким, що не принижує гідність людини або її сім’ї; не можна жартувати на заборонені теми, розповідати вульгарні історії, розголошувати інтимні подробиці, використовувати наклеп тощо. Підкреслюється, що зображення європейцями карикатур на Пророка сприймається ними як прояв свободи вираження поглядів, натомість для мусульман такі карикатури порушують низку заборон, що встановлені в ісламі, а тому завдають глибокої образи релігійним і культурним почуттям мусульман. Як наслідок, такі образи можуть спровокувати релігійні конфлікти з людськими жертвами, як це сталося у січні 2015 р. в будівлі редакції французького сатиричного щотижневика Charlie Hebdo. Задля запобігання подібним і більш тяжким трагедіям у майбутньому і зняття напруги у відносинах між мусульманами та європейцями, насамперед, в Європейському регіоні, у статті досліджуються правові підстави та умови для можливих легальних обмежень свободи вираження поглядів, що сформульовані в універсальному міжнародному праві, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., а також у доречній практиці Європейського суду з прав людини. Акцентується увага на необхідності підвищення обізнаності суддів як національних судів європейських країн, так і суддів Європейського суду з прав людини з особливостями ісламу як релігії та особливостями власне ісламського права. Для досягнення поставлених завдань дослідження автори статті використали низку загально-наукових і спеціальних методів пізнання, зокрема, соціологічний, статистичний, діалектичний, формально-стилістичний, аксіологічний, герменевтичний, системний порівняльно-правовий, формально-юридичний та ін

Ключові слова: скандал з карикатурами, доктрина ісламу, Коран, ісламське право, обмеження свободи вираження поглядів, практика ЄСПЛ

Doi: 10.37635/jnalsu.28(1).2021.61-70