Відносні права людини в умовах особливих правових режимів

У статті досліджуються права людини, які можуть бути обмежені в умовах надзвичайного та воєнного станів, що є актуальним в умовах сучасності, виходячи з наявності локальних воєнних конфліктів, ситуацій надзвичайного стану або можливості їх існування в багатьох країнах світу. Мета роботи полягає у з’ясуванні основних особливостей різних видів прав людини, що підлягають обмеженню в умовах особливих правових станів, висвітленні характерних порушень з боку органів державної влади та місцевого самоврядування при застосуванні того чи іншого виду обмежень.Для досягнення поставленої мети у роботі використовується система методів наукового пізнання, зокрема загальнонаукові, приватні, а також спеціально-юридичні.Практична цінність дослідження полягає у здійсненні класифікацій прав людини за критерієм можливості їх обмеження в умовах особливих правових режимів. Так, під час дії особливих правових режимів тимчасово можуть обмежуватися такі права людини і громадянина: право на свободу та особисту недоторканність, право на житло, право на приватність, право на особисте та сімейне життя,свобода пересування, свобода думки, свобода на вільне вираження своїх поглядів і переконань,право брати участь у референдумах, право обирати і бути обраними,право на мирне зібрання,право на власність, право на працю та свободу підприємницької діяльністі,право на освіту, право на захист персональних даних. Зроблено висновок, що в умовах особливих правових режимів існує велика кількість прав людини, що є відносиними, не абсолютними, і можуть бути обмеженні державою та її органами, місцевою владою. Проте, для того, щоб такі обмеження були правомірними, відповідали принципу верховенста права, визнавалися допустимими вони повинні відповідати певним критеріям: мають передбачатися законом; не повинні торкатися основного змісту права; мають бути розмірними поставленій меті (принцип пропорційності); здійснюватися в законних цілях, перелік яких є вичерпним і не підлягає розширенню

Doi: 10.37635/jnalsu.29(1).2022.26-38