Реалізація положень угоди про асоційоване членство з ЄС вимагає від України освоєння юридичних стандартів прав та свобод людини цього міжнародного формування. Система юридичного забезпечення прав людини у праві ЄС пройшла тривалий шлях становлення та розвитку: від первісного заперечення необхідності визнання таких прав до прийняття окремого міжнародного акта – Хартії ЄС, наділеною юридичною силою установчих договорів ЄС. Проте, незважаючи на значну історію свого становлення та розвитку, підстав констатувати, що нині система захисту прав людини у ЄС остаточно сформована і не потребує суттєвого удосконалення, немає. Європейський законодавець не обмежився наданням нормам Хартії ЄС сили установчих договорів, але й також включив до Лісабонського договору обов’язок ЄС приєднатися до ЄКПЛ, чим власне створив складну ситуацію юридичного дуалізму чинного та перспективного врегулювання статусу стандартів прав та свобод людини у ЄС. З одного боку, нині власне норми Хартії ЄС та встановлені на її основі Судом ЄС стандарти прав та свобод володіють вищою юридичною силою у правовій системі цього міжнародного формування, з іншого, – за умов виконання обов’язку приєднання ЄС до ЄКПЛ, вищим ступенем обов’язковості у питаннях визначення європейських стандартів прав людини у правовій системі ЄС володітиме ЄКПЛ, застосована у відповідній практиці ЄСПЛ. Для України відповідь на запитання, які ж тенденції у юридичному забезпеченні прав людини переважають у ЄС, впливатиме на вирішення проблеми пошуку оптимальних юридичних інструментів наближення законодавства України до права ЄС. Відтак, у статті досліджуються особливості становлення та розвитку інституту прав людини у Європейському Союзі. Аналізуються норми Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу як головного юридичного інструменту гарантування прав людини у цьому формуванні, а також досліджуються перспективи удосконалення юридичного гарантування прав та свобод у Європейському Союзі з огляду на підготовку Договору про Приєднання Європейського Союзу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

Ключові слова: права людини, Європейський Союз, правозахисні принципи, Хартія основоположних прав