Актуальність дослідження полягає у тому, що концепт належної правової процедури хоча і є одним із найзагальніших і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності, проте для правової системи України він є доволі новітнім та недостатньо дослідженим. Метою дослідження є з’ясування сутності та змісту застосування належної правової процедури як завдання кримінального провадження. Методологічну базу дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи, а саме діалектичний, герменевтичний, телеологічний, логічний, історичний, статистичний, формально-юридичний та порівняльно-правовий методи. Автором розглянуто генезис концепту «належної правової процедури», зокрема в правовій системі Англії та Сполучених Штатах Америки, а також на рівні чинних міжнародних договорів. Проаналізовано поняття «належна правова процедура», виведено авторське визначення, за яким це такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об’єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати. Надано короткий огляд нормативних положень, що складають зміст належної правової процедури. Визначено, що сутність належної правової процедури пов’язана із забезпеченням сталості суспільного договору. Належна правова процедура складає основну гарантію недопущення свавілля влади, протиправного примусу та тиску з боку останньої на населення держави. Проаналізовано відмінність «застосування належної правової процедури» від «забезпечення правильного застосування закону» як завдань кримінального процесу в різні історичні періоди. Запропоновано відносити застосування належної правової процедури до завдань-гарантій, яке спрямоване на лімітацію генерального завдання – забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Охарактеризовано значення застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні, зокрема, при існуванні прогалин чи колізій норм права. Визначено, що Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Європейський суд з прав людини, Верховний Суд є інституціями, що формалізують зміст належної правової процедури. Результати дослідження можуть використовуватись як у практичній діяльності задля забезпечення фактичної реалізації застосування належної правової процедури, так і в науково-навчальній діяльності

Ключові слова: кримінально-процесуальний закон, due process, правильне застосування закону, запобіжник протиправності, кримінальна процесуальна форма