Життя та здоров’я людини як об’єкт екологічного права у глобалізованому світі

У статті досліджуються питання правового забезпечення охорони життя та здоров’я людини в новітніх умовах глобалізаційних процесів, які охопили всі сфери політичного, економічного, фінансового, соціального, географічного та культурного життя і становляться базовим чинником людства на планеті. Ці процеси задають нові тенденції екологічного розвитку держави, по-новому визначають проблеми забезпечення екологічної безпеки через мінливий характер викликів і загроз, із якими стикається людство. Несприятливий стан навколишнього природного середовища й необхідність забезпечення екологічної безпеки вимагають ужиття адекватних заходів правового, організаційного та іншого характеру. Вважається, що в цих умовах людина, її життя та здоров’я повинні становитися в центрі механізму правового регулювання охорони та захисту, екологічної безпеки, особливостей встановлення правового статусу громадян, потерпілих від негативних наслідків прояву екологічної небезпеки та гарантій реалізації прав таких громадян. На держави покладається ціла низка зобов’язань перед людиною по створенню умов для її «екологічного комфорту». Такі зобов’язання повинні знайти своє відображення в екологічному законодавстві (законодавстві про довкілля) відповідних держав. Останнім часом загрозливого стану набувають урбанізовані території, неконтрольоване розширення яких неминуче призводить до порушення нормального функціонування біогеотичного покриву планети, а відповідно – негативного впливу на здоров’я та життя людства і, особливо, тієї його частини, яка проживає у великих містах, або інших мегаполісах. Доводиться, що загальний несприятливий стан довкілля висуває нові вимоги до екологічної безпеки, яка в умовах глобалізації світового простору й інтерналізації природоохоронних проблем стає домінантним фактором глобальної безпеки людства, оскільки відбувається загострення екологічної ситуації, що вимагає необхідності здійснення ефективної політики стосовно її покращення

Doi: 10.37635/jnalsu.27(1).2020.189-200