Закономірності, які вивчає криміналістика

Сучасний етап розвитку криміналістики характеризується активним формуванням її загальної теорії, визначенням об’єктно-предметної сфери дослідження цієї галузі знань. Актуальність досліджуваної в статті проблематики обумовлена необхідністю розробки сучасної наукової концепції предмета науки криміналістики, виокремлення кола закономірностей, що вивчаються. Метою дослідження є аналіз сучасних наукових підходів до розуміння закономірностей як складових елементів предмета дослідження науки криміналістики. Задля досягнення цієї мети були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, як діалектичний, історичний, формально-логічний, системно-структурний, правового прогнозування, системного і семантичного аналізу. Зазначено, що сучасний стан криміналістики характеризується наявністю і співіснуванням низки концепцій, орієнтованих на вивчення її предмета, до числа яких можна віднести традиційно-прагматичну, теоретико-доказову, інформаційно-пізнвальну та слідознавчу. Констатовано, що наведені концепції перебувають в  загальній  сукупності  об’єктивованого знання про криміналістику, доповнюють одна одну і створюють реальні передумови для перспективного розроблення  єдиної та цілісної методологічної  бази. Наголошено, що концепція визначення предмета криміналістики крізь коло закономірностей, які вивчаються на теперішній час є домінуючою в теорії криміналістики. З огляду на вказане, запропоновано предмет криміналістики розглядати  як систему взаємопов’язаних закономірностей трьох рівнів: закономірності механізму кримінального правопорушення; закономірності виникнення інформації про механізм кримінального правопорушення та його відображення у відповідних джерелах інформації; закономірності одержання, дослідження, оцінки та використання інформації про механізм кримінального правопорушення та його наслідки в доказуванні. Доведено, що розширення об’єктно-предметної сфери криміналістики на сьогодні є не доцільним, а намагання «розмити» предмет криміналістики – безперспективними та хибними, такими що породжують зайві дискусії і відвертають увагу вчених від інтелектуального забезпечення реалізації основної мети і завдань науки криміналістики. Зроблено висновок, що криміналістику можна визначати як цілісну систему наукових знань, що описують і пояснюють закономірності механізму кримінального правопорушення, виникнення інформації про нього, а також одержання, дослідження, оцінку та використання цієї інформації за допомогою розроблених на основі аналізу зазначених закономірностей засобів, прийомів, методів і рекомендацій здійснення пошуково-пізнавальної діяльності уповноважених суб’єктів щодо доказування у кримінальному провадженні

об’єкт, суб’єкт, закономірності, механізм, спосіб, знаряддя, засоби, сліди злочину, злочинна діяльність