Правове регулювання та практика Європейського суду з прав людини і Європейського суду справедливості щодо прав людини у сфері використання цифрових технологій

У статті наголошується на тому, що правове регулювання захисту прав людини у сфері використання цифрових технологій здійснюється розгалуженою системою міжнародних правових документів. Зокрема у статті розглядаються: Рекомендації щодо захисту конфіденційності та транскордонних потоків персональних даних; Керівні принципи щодо використання даних особи; Конвенція про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних; Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних; Протокол про внесення змін до Конвенції про захист осіб щодо автоматизованої обробки персональних даних протокол; Директива 95/46/EC про захист прав осіб під час обробки персональних даних і їх вільного переміщення; Директива про телекомунікації; Директива про конфіденційність електронної пошти; Директива Європейського парламенту та Ради 97/13/EC; Директива 2002/58/EC щодо електронної конфіденційності; Директива Європейського Парламенту та Ради 2002/58/EC щодо обробки персональних даних і захисту конфіденційності в секторі електронних комунікацій; Директив Європейського парламенту та Ради 2006/24/EC про збереження даних, створених або оброблених у зв’язку з наданням загальнодоступних електронних комунікаційних послуг або громадських комунікаційних мереж; Хартія основних прав Європейського союзу; Загальний регламент захисту даних (GDPR); Регламент Європейського Парламенту та Ради 2016/679 про захист фізичних осіб щодо обробки персональних даних і про вільний рух таких даних. У рамках статті ставиться ціль вивчити судову практику Європейського суду з прав людини і Європейського суду справедливості щодо реалізації та забезпечення права на приватність і конфіденційність в сучасних умовах, захисту персональних даних у цифровому суспільстві. Зазначено, що сьогодні спостерігається різке зростання кількості прецедентів, пов’язаних із захистом прав людини в Інтернеті у практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), так і Європейського суду справедливості (ЄС). Для досягнення поставленої мети у роботі використовується система методів наукового пізнання, зокрема загальнонаукові (аналізу, синтезу), приватні (порівняльний, кількісного й якісного аналізу, апроксимації), а також спеціально-юридичні (формально-юридичний, порівняльно-правовий). За результатом дослідження зроблено висновок, що головне завдання правого регулювання прав людини в умовах використання цифрових технологій – це захист фундаментальних прав та створення правового порядку. Поряд з системою правових норм захист основних прав передбачає й інші заходи, розроблені як в рамках національних правових систем, так і ті, що передбачені у ЄКПЛ. Кожен із цих механізмів захисту, безсумнівно, переслідує конкретні цілі, і механізми, безперечно, побудовані на основі правових інструментів. Одним із таких механізмів є можливість захисту порушеного права у суді.

права людини, цифрові технології, Європейський суд з прав людини, Європейський суд справедливості