У контексті даного дослідження встановлено, що в умовах європеїзації українського права, реквізиція потребує модернізації змістовно-термінологічного визначення, основних принципів та механізму її застосування шляхом узгодження між національними нормативно-правовими актами в цілях установлення єдиних положень, усунення колізій, уникнення законодавчих протиріч та хаосу в практичній діяльності, упровадження суттєвих норм і структурних новацій відповідно до положень міжнародного права та прийнятних для України європейських стандартів і практик. У зв’язку з прийняттям законів України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», Кодексу цивільного захисту України виявлено юридичні колізії щодо змістовно-термінологічного визначення реквізиції між нормами Конституції Українни, Цивільного кодексу України та вищевказаних законів. Метою статті є здійснення аналізу механізму кореляції нормативного масиву щодо реквізиції, встановлення змістовно-термінологічного визначення реквізиції та його відповідності сучасним потребам з огляду на переформатування статті 353 ЦК України згідно з положеннями основного акту України, спеціальних законів України та міжнародних нормативно-правових актів і стандартів ЄС. Доведено, що сучасне формулювання реквізиції частиною першою статті 353 ЦК Ураїни характеризується в деякій мірі «радянською спадщиною» з властивими їй правовими цінностями та науковою доктриною. У статті обґрунтовується доцільність зміни назви статті 353 ЦК та формулювання її першої частини відповідно до норм спеціальних законів згідно з класичним для юридичної практики підходом, що ґрунтується на принципі «lex specialis derogat generalі» «закон пізніший має перевагу над давнішим», «lex posterior derogat priori» – «закон спеціальний має перевагу над загальним».
адміністративно-правові засади, державне регулювання, європейське право, приватне право, публічне право, публічно-приватні відносини, публічні дії, примусове відчуження майна, особисті майнові права, рекодифікація Цивільного кодексу, реквізиція