«Справа лікарів-шкідників» та її резонанс в Україні (1953)

У статті вперше у вітчизняній історико-правничій літературі аналізуються основні аспекти політико-ідеологічної кампанії, яку, за вказівкою з Москви, проводило компартійне керівництво республіки та її регіонів у зв’язку зі справою «лікарів-шкідників» на початку 1953 року, відгуки різних верств населення, різних національностей (у тому числі, єврейської), з більшості регіонів України на цю кампанію на початку неї (січень, 1953) та після її завершення (квітень, 1953). Це була вершина антисемітської політики радянської держави, яка прагнула русифікувати та асимілювати всі народи СРСР, нівелювати національні відмінності й базуватися на російській культурі та мові. Аналіз даної інформації дає можливість зробити висновок, що перед нами великий спектр думок населення про справу «лікарів-шкідників». Ці точки зору автори об’єднують у такі основні: 1. Засудження дій «лікарів-шкідників», обурення ними та беззастережне схвалення цієї кампанії влади. 2. Вихід за первісні рамки кампанії й поширення звинувачень у ворожості радянській владі на весь єврейський народ, прояви різкого антисемітизму, вимоги виселення євреїв, заборони їм займатися певними видами діяльності, передусім у сфері медицини та торгівлі. 3. Вияви недовіри до лікарів узагалі, але особливо єврейської національності. 4. Прояви хуліганства стосовно осіб єврейської національності, погрози їм, побиття їх, поширення антисемітських листівок. 5. Вияви недоліків у роботі різних медичних установ, вимоги покращити їхню діяльність, посилити ідейно-виховну роботу серед їхніх співробітників та всього населення республіки. 6. Деякі форми спротиву та намагання виправдатися з боку єврейського населення. Окрему групу складають документи, які показують реакцію населення на завершення цієї справи й виправдання «лікарів-шкідників». Тут теж мав місце спектр різних точок зору: 1. Обурення тим, що населення було введено в оману цією кампанією, переконання, що це був чийсь недогляд, скоріше всього органів держбезпеки, або тиск з боку міжнародних сіоністських кіл або безпосередньо США. 2. Схвалення виправдання «лікарів-шкідників». 3. Недовіра до цього рішення, переконання, що євреї  «однаково-вороги». 4. Ностальгія за Сталіним, при якому нібито був порядок і такого перегляду справи не сталося б.

Україна,1950-ті роки, сталінізм, антисемітизм, органи державної безпеки, «справа лікарів».