Отримано 07.01.2025, Доопрацьовано 07.02.2025, Прийнято 25.03.2025
У статті наголошується на тому, що концепція прав людини як універсальна цінність наразі є вкрай актуальною, особливо в рамках проблем сучасної теорії міжнародних відносин. Від самого народження людина, незалежно від громадянства, національності, раси та статі, має природні права, які супроводжують її до самої смерті. Такі права дають людині можливість користуватися елементарними, найважливішими благами та умовами безпечного, вільного існування особистості в суспільстві. Проте в умовах глобалізації на перший план виходить як питання їх універсальності, так і питання культурних відмінностей у їх визнанні та здійсненні. У рамках статті ставиться ціль розглянути різні погляди на проблематику універсальності прав людини в умовах сучасності. Розгляд цієї теми є важливим для захисту, насамперед сучасними державами, прав людини, не допущення звеличення будь-якої нації шляхом порушення прав частини людей через їх національність, колір шкіри, відношення до релігії тощо. Для досягнення поставленої мети в роботі використовується система методів наукового пізнання, зокрема загальнонаукові (аналізу, синтезу), приватні (порівняльний, кількісного й якісного аналізу), а також спеціально-юридичні (формально-юридичний, порівняльно-правовий). Вивчаються аргументи критики універсальності, як однієї з ознак категорії прав людини. Наголошується на тому, що критики універсальності прав людини використовують аргументи, основою яких є культурний релятивізм, обґрунтовуючи ідею про те, що міжнародній спільноті й досі не вдалось дійти до універсальної згоди щодо прав людини. Прихильники концепції культурного релятивізму піддають сумніву легітимність теорії прав людини, яка передбачає наявність універсальних цінностей і норм, які застосовуються до всіх людей. Вони стверджують, що традиційне розуміння прав людини, яке покладено в основу Загальної декларації прав людини, необхідно переглянути та модифікувати в зв’язку з тим, що кожну культуру неможливо оцінити на основі універсальних критеріїв. За результатом дослідження зроблено висновок, що універсальність проявляється в тому, що права людини виражають найбільш загальні, основні інтереси їх носіїв, інтереси, від яких індивід не може відмовитися, приміром, життя, свобода, власність. При всій культурній, релігійній, моральній та правовій різноманітності всі люди об’єднані приналежністю до людського роду як біологічні істоти, а також як особистості, які здебільшого цікавляться можливістю жити, вільно реалізовувати свої здібності, здобувати й утримувати свою власність.
права людини, універсальність, культурний релятивізм, етнонаціоналізм