Аксіоматика в адміністративному праві України: концепція прикладного формалізму в публічному управлінні

Стаття присвячена аналізу аксіоматичного методу як сучасного інструменту дослідження й удосконалення адміністративного права. Уперше в українській адміністративно-правовій науці зроблено спробу представити аксіоматичний підхід не лише як абстрактну методологічну модель, а як практичний засіб логічної структуризації норм, принципів і процедур у сфері публічного управління. Автори виходять із того, що адміністративне право, маючи властиву йому інструментальність, процедурність та нормативну ієрархію, є сприятливим середовищем для аксіоматизації. Розкрито теоретичні засади аксіоматики як методу побудови системи знань на основі базових положень (аксіом), з яких логічно виводяться інші норми, правила, процедури. Проаналізовано можливості формалізації ключових категорій адміністративного права – таких як влада, законність, публічність, дискреція, контроль, – на основі припущень, що можуть бути закладені у вигляді аксіом. Розмежовано онтологічні, нормативні та процедурні аксіоми в межах адміністративного правопорядку. У прикладному аспекті аксіоматику використано для побудови моделі адміністративної процедури, що спирається на обмежену кількість логічно несуперечливих припущень. Обґрунтовано, що аксіома пропорційності дії органу влади, аксіома зв’язку публічного інтересу з обґрунтованим рішенням, аксіома процесуального балансу прав учасників можуть утворити базис, із якого формалізовано виводяться загальні правила адміністративного провадження. Стаття демонструє, що аксіоматизація дозволяє: виявляти приховані логічні суперечності в системі норм; формувати ефективні стандарти нормотворення та процедур; підвищити прозорість правозастосування та відповідальність влади. При цьому вказано на ризики надмірної формалізації, які можуть обмежити гнучкість адміністративного права й ігнорувати соціальну складову публічного управління. У висновках обґрунтовується перспективний інструмент нормативної інженерії в адміністративному праві тобто побудови внутрішньо несуперечливої, логічно зв’язаної системи публічно-правових норм, що відповідають за реалізацію влади в межах права. Наголошено на доцільності його впровадження на рівні пілотних концепцій адміністративних процедур, цифрових регламентів, законопроєктної роботи та антикризового управління в умовах правової невизначеності.

 

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

аксіоматичний метод; адміністративне право; публічне управління; адміністративна процедура; принципи права; формалізація; нормативна система; логічна модель; публічна влада; правова інженерія