Проблеми юридичної науки в контексті сучасних державотворчих процесів в Україні: виклики і завдання

У статті досліджено проблеми юридичної науки в контексті сучасних державотворчих процесів в Україні через призму конституційної реформи та забезпечення конституційного правопорядку. Наголошено, що однією з основних причин суспільно-політичної кризи, економічних негараздів і соціального регресу є недосконале законодавство, яке часто не відповідає потребам українського суспільства, європейським принципам і міжнародним стандартам. З іншого боку, очевидним та історично підтвердженим є той факт, що прийняття нової Конституції або внесення змін до чинної та удосконалення законодавства саме собою не означає реального правопорядку. Більше ніж чверть століття Україна залишається в стані перехідної держави. Зазначено, що оцінка впливу конституційного законодавства, яке обумовлює практично всі реформи в державі, виявила такі його пріоритети: створення сприятливих умов для формування нового конституційного (державного та суспільного) устрою; визначення умов формування нової системи економічних відносин; закріплення нових принципів організації і функціонування державного та суспільно-політичного життя; фактичне втілення в життя положень Основного Закону; подальша конституціоналізація усіх елементів правової системи; визнання авторитету норм міжнародного права. Щодо останнього зазначено, що проголошені в Конституції України правові ідеї, норми і принципи, положення про права та свободи людини і громадянина мають відповідати міжнародним стандартам, адже ставши членом Ради Європи, Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати європейські стандарти прав людини, верховенства права та демократії. Саме зміни до Конституції України мають забезпечити той фундамент демократичних змін і побудови європейської демократичної країни, який дозволить розбудувати Україну як незалежну європейську державу, де кожен українець матиме своє гідне місце та буде відчувати себе захищеним. Зроблено висновок, що сучасній юридичній науці притаманна наявність низки наукових методологічних підходів, що дає змогу всебічно підійти до дослідження права та законодавства у різних вимірах. Це об’єктивно обумовлюється постійним ускладненням суспільних відносин, зокрема міжнародних, та вимагає більш глибокого з’ясування змісту цієї категорії та перспектив її подальшого розвитку. Цей процес буде ефективним лише в тому випадку, якщо він здійснюється із врахуванням специфіки права і, відповідно, принципів його пізнання. Безсумнівним залишається також те, що лише методологічно обґрунтовані дослідження права дадуть змогу сформувати цілісну внутрішньо узгоджену теорію права, яка може бути застосована в теорії держави і права, інших галузях права, а також в ході державно-правового розвитку, зокрема і в Україні

конституційно-правовий порядок, правова реформа, система законодавства, державно-правове явище, конституційна реформа