Відповідальність за шкоду, завдану використанням технологій штучного інтелекту

Технології штучного інтелекту, що останнім часом набувають стрімкого розвитку, поряд із беззаперечними перевагами створюють і низку небезпек, реалізація яких спричиняє завдання шкоди. Відшкодування такої шкоди викликає запитання щодо суб’єктів, власне діяння, яким шкоду було завдано, причинно-наслідкового зв’язку тощо. Ускладнює ситуацію і недосконалість нормативного регулювання відносин з використання технологій штучного інтелекту та недостатність чи неоднозначність судової практики з відшкодування шкоди, завданої використанням цифрових технологій. Тому метою цієї публікації є окреслення підходів до застосування юридичної відповідальності за шкоду, спричинену використанням технологій штучного інтелекту. У статті на підставі системного аналізу з використанням діалектичного, синергетичного, порівняльного, логічно-догматичного та інших методів аналізується стан правового регулювання відповідальності за спричинення шкоди використанням технологій штучного інтелекту та обговорюються підходи до застосування юридичної відповідальності за шкоду, завдану використанням цих технологій. Зокрема робиться висновок, що незважаючи на декілька резолюцій, прийнятих Європейським парламентом, відносини з використанням технологій штучного інтелекту та застосування юридичної відповідальності за шкоду, спричинену штучним інтелектом не здобули остаточного нормативного врегулювання. Зараз лише формується нормативна база та створюються правила поведінки у сфері цифрових технологій. Перед державами, у тому числі й Україною, стоїть завдання приведення законодавства у галузі використання технологій штучного інтелекту у відповідність до міжнародних нормативно-правових актів з метою захисту прав та свобод людини і громадянина та забезпечення відповідних гарантій під час використання таких технологій. Одним із пріоритетних напрямів гармонізації законодавства є вирішення питання режимів юридичної відповідальності за шкоду, спричинену використанням технологій штучного інтелекту. Такими режимами на сьогодні є сувора відповідальність та відповідальність за принципом вини. Втім, здатність того чи іншого режиму виконувати функції стримування та компенсації шкоди, спричиненої використанням технологій штучного інтелекту, спонукає до наукової дискусії

зобов’язання, делікт, електронна особа, цивільне право, ІТ технології, відшкодування шкоди.