Вплив COVID-19 на трудові і соціально-забезпечувальні відносини: нормотворчий досвід Білорусі та України

У статті представлений короткий аналіз ситуації в Білорусі та Україні з поширенням коронавірусу COVID-19 та заходи, вжиті роботодавцями для оптимізації трудових відносин і відносин соціального забезпечення протягом 2020 року. Подається короткий огляд рішень, прийнятих президентами, парламентами, урядами та Міністерством охорони здоров’я обох країн, спрямованих на нерозповсюдження коронавірусної інфекції. Були розглянуті останні правки до Трудового кодексу Білорусі та Кодексу законів про працю України, які регулювали дистанційну роботу з 2020 року. Звертається увага на концепцію самоізоляції згідно із законодавством Білорусі та України, обмежувальні заходи, яких необхідно дотримуватися при самоізоляції громадян у зв'язку з інфекцією COVID-19, а також контакти 1-го та 2-го рівнів. Автори аналізують нові норми законодавства, що регулюють дистанційну та віддалену роботу, введені до трудового законодавства в Білорусі в 2020 році, в Україні в 2020 і 2021 роках. У статті представлений конкретний досвід Білорусі, де за розпорядженням президента розширено права роботодавців тимчасово перевести працівників без їх згоди, а також змінювати основні умови праці без внесення змін до Трудового кодексу. Автори дають оцінку таким законодавчим нововведенням. У статті розглядаються деякі питання соціальної підтримки працівників, які потрапили в ситуацію простою внаслідок зупинення діяльності організацій, які простоюють, а також самоізоляції. Наприкінці статті подано кілька пропозицій та рекомендацій щодо подальшої адаптації законодавства про працю та соціальне забезпечення в Білорусі та Україні в контексті пандемії COVID-19

COVID-19, трудове право, соціальне забезпечення, трудові відносини, віддалена робота, трансфери