Законодавець здійснив важливі кроки в напрямі посилення незалежності прокурорів шляхом віднесення прокуратури до системи правосуддя та встановлення гарантій незалежності прокурорів, що наближаються до суддівських. Мета дослідження полягає в аналізі стану реалізації тих гарантій незалежності, які в силу новизни та проблемних питань реалізації потребують підвищеної уваги, визначенні сучасних тенденцій у цій сфері та можливих шляхів вирішення існуючих проблем. Зроблено висновок про важливість не лише юридичного закріплення гарантій незалежності, а й фактичного забезпечення їх максимальної дієвості. Аналіз досвіду функціонування Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) і Ради прокурорів України (РПУ), діяльність яких пов’язана із реалізацією низки гарантій незалежності прокурорів, свідчить про непослідовність дій з боку держави. Це ставить під загрозу незалежність прокурорів, породжує питання більш загального порядку – технології проведення реформи прокуратури. Виокремлено напрями вдосконалення організаційної складової функціонування КДКП та РПУ: збільшення кількості прокурорів у складі КДКП; перегляд законодавчо встановлених обмежень для прокурорів у призначенні до складу КДКП чи РПУ; вирішення питання про відряджання прокурора для роботи до РПУ на постійній основі; перегляд нормативної основи діяльності органів прокурорського самоврядування; зміна корпоративної культури в системі прокуратури. Встановлено можливе порушення принципу єдності статусу прокурорів при визначенні розміру їх заробітної плати. Зроблено висновок, що регулювання оплати праці прокурорів підзаконними нормативними актами в минулому та сучасні спроби обмежити її розмір шляхом прийняття нових законів актуалізує питання невиправданого втручання інших гілок влади в систему правосуддя.
прокуратура, прокурори, незалежність, гарантії, реформа, Рада прокурорів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.