Щодо реалізації окремих концепцій недопустимості доказів у вітчизняному кримінальному процесуальному законодавстві та судовій практиці

У статті аналізуються окремі розроблені в кримінальній процесуальній науці концепції можливого визнання певної інформації недопустимою для доказування (користуючись термінологією чинного закону – концепції визнання доказів недопустимими), які знайшли свою реалізацію у вітчизняному кримінальному процесуальному законодавстві та судовій практиці. Здійснена класифікація всіх концепцій недопустимості доказів на дві групи: – в першу включені ті, в яких використовується категоричний (однозначний) підхід до вирішення порушеного питання (концепція «нещадного виключення доказів», або «чаю та чорнил»), до другої – ті, в яких використовується диференційований підхід до наслідків порушень кримінального процесуального закону (всі інші концепції). Висловлена думка про те, що право на існування, подальшу теоретичну розробку та практичне впровадження мають ті з них, які використовують диференційований підхід до наслідків порушень кримінального процесуального закону при формуванні доказової основи правової позиції суб’єкта доказування (при збиранні доказів). Розкрита сутність окремих концепцій, які знайшли своє законодавче регламентування та практичну реалізацію, зокрема: «істотності порушення кримінального процесуального закону», «плодів отруєного дерева», «асиметрії правил допустимості доказів», «недобросовісної помилки», «розбитого дзеркала». Проаналізовано норми КПК України, які регулюють ці концепції, а також низку рішень Верховного Суду, в яких вони знайшли свою реалізацію (навіть у випадках відсутності прямого нормативного регламентування). Такий стан речей щодо законодавчої та правозастовної реалізації вказаних концепцій загалом оцінено як позитивне явище, що у свою чергу сприяє підвищенню ефективності кримінального провадження, виконанню його цілей і завдань, належному здійсненню кримінального процесуального доказування, забезпеченню прав та інтересів учасників кримінального провадження, засади рівності сторін перед законом і судом та презумпції невинуватості. Матеріали статті представляють як теоретичну, так і практичну цінність. Вони можуть бути використані для подальшого наукового дослідження сутності концепцій недопустимості доказів у кримінальному провадженні, а також для належного розуміння та здійснення правозастосовної кримінальної процесуальної діяльності.

кримінальне провадження, кримінальне процесуальне доказування, докази, допустимість доказів, концепції недопустимості, концепція «істотності порушення кримінального процесуального закону», концепція «плодів отруєного дерева», концепція «асиметрії правил допустимості доказів», концепція «недобросовісної помилки», концепція «розбитого дзеркала»