Сучасні драйвери медицини майбутнього в Україні: соціально-правовий аналіз

У статті досліджено основні правові та медико-соціальні передумови для вдосконалення системи охорони здоров’я в Україні. Актуальність дослідження обумовлена невтішними даними статистики, що свідчать про знижений рівень виживаності та підвищений рівень смертності серед населення України порівняно з найбільш розвиненими державами світу. Доведено, що соціально-економічне благополуччя населення безпосередньо пов’язане з розвитком системи охорони здоров’я. Сучасні світові тенденції диктують необхідність урахування та впровадження відповідних елементів 5Р медицини: персоналізованість, предиктивність, превентивність, партисипативність та точність. Метою статті є аналіз поточного стану законодавства України в контексті забезпечення функціонування елементів 5Р медицини, а також уніфікація глосарію, який дає змогу змістити акцент з лікування хвороб на персоналізоване збереження здоров’я кожної окремої людини. Досліджено переваги наближення вітчизняного законодавства до положень права Європейського Союзу. Встановлено недостатній рівень нормативно-правового регулювання превентивної медицини як одного з ключових напрямків збереження здоров’я та запобігання захворюванням. Здійснено розмежування між профілактикою та превентивною медициною, а також проаналізовано суміжні поняття «біохакінг» та «збереження здоров’я». Оптимальною методологічною основою дослідження служили як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: діалектичний, історичний, порівняльний, формально-логічного та системно-структурного аналізу тощо. Така методологічна система дозволила розпочати роботу над розробкою інтегративної правової моделі, яка ґрунтуватиметься на сучасних підходах до людиноорієнтованої медицини, що потребує міжгалузевого та комплексного підходу до поставлених задач та подальших досліджень у цій галузі.

профілактика, громадське здоров’я, превентивна медицина, біохакінг, збереження здоров’я, медичне право