Делікти створення біологічної небезпеки: від теоретичних засад до правозастосовних орієнтирів

Актуальність дослідження обумовлена зростанням рівня загроз біологічного походження, що потребує побудови в Україні ефективної системи забезпечення біологічної безпеки, зокрема й кримінально-правовими засобами, а також нерозробленістю питання біологічної безпеки як об’єкта кримінально-правової охорони. Метою статті є розкриття сутності «делікта створення небезпеки» як окремої конструкції складу кримінального правопорушення та надання, з урахуванням цього, об’єктивної характеристики деліктам створення біологічної небезпеки, зокрема визначення їх основної конститутивної ознаки, яка має визначальне значення для правозастосування. Для досягнення цієї мети використано загальнонауковий – діалектичний метод пізнання, а також такі спеціальні методи, як сходження від конкретного до абстрактного і навпаки, герменевтичний, логіко-історичний, формально-логічний, системно-структурний, догматичний. Аргументовано, що делікти створення небезпеки займають проміжне положення між формальними і матеріальними складами кримінальних правопорушень, та запропоновано склад небезпеки розглядати як окремий вид у цій класифікації. Обґрунтовано доцільність криміналізації посягань на біологічну безпеку у формі складів небезпеки. Визначено конструктивну об’єктивну ознаку відповідних деліктів – «створення реальної біологічної небезпеки». З огляду на оціночний характер зазначеної ознаки, що тягне за собою помилки слідчих органів та судів щодо її правової оцінки, запропоновано визначити чіткі нормативні та правозастосовні орієнтири при наданні Пленумом Верховного Суду роз’яснень рекомендаційного характеру з питань застосування відповідних кримінально-правових норм. Сформульовано критерії визначення реальності небезпеки, створюваної кримінальними правопорушеннями проти біологічної безпеки, які належать до складів небезпеки

формальний і матеріальний склади, патогени, біологічні загрози, біота, інфікування, контамінація