Кримінальний проступок: проблемні питання теорії і практики

Стаття присвячена проблемним питанням упровадження у кримінальне й кримінальне процесуальне законодавство інституту кримінальних проступків. Метою дослідження було поставлено визначення недоліків у концептуальному забезпеченні запровадження інституту кримінальних проступків та визначення шляхів їх виправлення. Для досягнення мети було використано спектр методів наукового дослідження (діалектичний, історичний, логіко-семантичний аналіз, порівняльний, системний аналіз, методи формальної логіки, метод правового прогнозування). Вони застосовувалися для аналізу положень кримінального, кримінального процесуального права та законодавства про адміністративні правопорушення, що торкалися теми дослідження, наукових джерел і формулювання авторських висновків та пропозицій. Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в 2018 році в Кримінальний кодекс України були внесені зміни, які концептуально відрізнялися від існуючої на той час системи кримінально-правових норм. У понятійний апарат було введено термін «кримінальний проступок», що обумовило необхідність істотного перегляду класифікації кримінальних правопорушень (попередньо вони всі називалися злочинами). Але цей процес відбувався у незвичайному порядку, а саме після використання поняття кримінального проступку в Кримінальному процесуальному кодексі України, прийнятому в 2012 році. Таким чином, необхідність зміни норм матеріального права була детермінована нормами процесуального права, покликаними бути лише формою реалізації кримінально-правових норм. Звісно такий порядок не міг не призвести до низки різного роду недоліків (формальне визначення поняття кримінальних проступків, відсутність критеріїв їх розмежування із злочинами та адміністративними правопорушеннями тощо). Мали місце неточності та суперечності й у формулюваннях приписів кримінального процесуального законодавства щодо розслідування кримінальних проступків у формі дізнання (спрощена форма досудового розслідування). У статті аналізуються проблемні питання з точки зору практики застосування правових норм щодо досудового розслідування кримінальних проступків. Зокрема, визначається зміст процесуальних дій дізнавача до внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про кримінальний проступок: прийняття заяви та отримання пояснень; отримання речей і документів від потерпілої особи; проведення медичного освідування; вилучення речей і документів, що були безпосереднім предметом кримінального проступку; зняття інформації з камер відеоспостереження, автомобільних реєстраторів, смартфонів очевидців та інших технічних приладів і засобів; отримання висновку спеціаліста. Констатується невідкладність цих процесуальних дій дізнавача і звертається увага на суперечності в законодавчих приписах щодо їх реалізації, пропонується внесення змін до окремих процесуальних норм з метою їх оптимізації. Робиться висновок про необхідність концептуального вдосконалення інституту кримінальних проступків, визначаються напрямки такого вдосконалення.

кримінальний проступок, Єдиний реєстр досудових розслідувань, дізнання, процесуальні дії, спрощене судове провадження