Поняття та класифікація правових актів: критичний вимір

Сучасна енциклопедична, словникова та навчальна література України не оперує поняттям «правового акта», змішуючи його з іншими термінами: «нормативно-правовий акт», «акт юридичний», «юридичний акт» та навіть «нормативно-юридичний акт». Аналіз наявних теоретико-правових досліджень указує на те, що поняття «правові акти» в ряду основних понять теорії права не фігурує. Таке відбиття цього поняття є індикатором несформованості в теоретико-правовій думці чіткого й однозначного уявлення про феномен «правовий акт», при чому, дискусійним вбачається навіть родове поняття щодо нього (чи є правовий акт письмовим документом, чи поняття «акт» слід розуміти як прояв діяльності або поведінки). На нашу думку, лише діалектичне розуміння права, розкритого у загальному вченні про право, може забезпечити продуктивний підхід до визначення поняття правових актів. Детальні дослідження цього феномену з використанням формально-логічного та системно-структурного методів у взаємозвʼязку з процесом юридичного правоутворення дозволяють стверджувати, що правові акти є особливими вольовими актами діяльності суб’єктів щодо формування й реалізації норм права, зокрема, юридичних норм, і є необхідним способом існування правових норм. У процесі юридичного правоутворення ми розрізняємо три види правових актів: нормоустановчі, або законодавчі акти; нормореалізаційні, тобто підзаконні нормативні юридичні акти, що складають з першими «законодавство»; нормовиконавчі акти, що включають: правомірні акти суб’єктів конкретних правових відношень та нормоутвердуючі (публічно-владні) акти застосування юридичного закону до регулювання правовідносин, порушених протиправними актами суб’єктів цих відносин.

правові акти, нормоустановчі акти, нормореалізаційні акти, нормовиконавчі акти, позитивне право, юридичне правоутворення