Економічна стійкість є ключовою для бізнесу та економічного розвитку в цілому. Як правило, підприємства вдаються до релокації, щоб зберегти його під різними впливами. Однак це не завжди дає очікуваний результат. Метою статті є уточнення науково-практичних положень щодо визначення чинників релокації бізнесу, посилення державної політики України щодо сприяння стійкості під впливом економічно небезпечних подій. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що релокація може бути добровільною, вимушеною і примусовою, а також за територіальними ознаками поділяється на внутрішню та зовнішню. Доводиться, що вона (релокація) відбувається через різні економічно небезпечні події, які можуть загрожувати стійкості бізнесу та економічній стійкості країни в цілому. Пропонується на законодавчому рівні класифікувати події за конкретними критеріями, що охоплюють технічні, природні, військові, наукові, фінансові та інші види подій. Обґрунтовано необхідність прийняття спеціального законодавства для забезпечення економічної стійкості суб’єктів господарювання під впливом економічно небезпечних подій. Стверджується, що релокація є складовою процесу оптимізації ризиків підприємства. Однак сама по собі вона не гарантує позитивного результату для забезпечення стійкості бізнесу під впливом економічно небезпечних подій. Таким чином, наведено обґрунтування розробки та прийняття стратегії державної політики щодо оптимізації ризиків підприємницької діяльності у відповідних умовах. Крім того, визначено, що переміщені підприємства повинні дотримуватися соціально відповідальної поведінки, щоб інтегруватися в нову екосистему. Підсумовуючи, стаття пропонує цінну інформацію та рекомендації для політиків і зацікавлених сторін, які прагнуть зорієнтуватися в особливостях релокації бізнесу та підвищити економічну стійкість під впливом економічно небезпечних подій.
економічна стійкість, підприємницька діяльність, соціальна відповідальність бізнесу, релокація, оптимізація підприємницьких ризиків, стратегія державної політики