Боротьба з пияцтвом без перспективи стати переможцями (правові та організаційні аспекти протидії пияцтву в УРСР у 1960-ті рр.)

У статті досліджуються основні напрями боротьби з пияцтвом в Українській РСР, які здійснювалися протягом 1960-х років. Кількість затриманих у нетверезому вигляді громадян у цей період була стабільно високою й обчислювалася по республіці сотнями тисяч осіб на рік. З 1959 р. і до 1967 р. кількість хворих алкоголізмом безупинно зростала й збільшилася в 4,8 рази, що було дуже значним показником і свідчило про різке збільшення захворюваності алкоголізмом. У соціалістичному суспільстві споживання алкоголю було пов'язане з низьким рівнем життя населення, негативною традицією пияцтва, характерною для російського народу, яка поширилася й на Україну, невисоким рівнем загальної культури. В умовах радянської дійсності найчастіше саме випивка була єдиною формою дозвілля та способом «розслабитися» й зняти стрес. Компартійна влада вимушена була маневрувати між боротьбою з алкоголем і тим фактом, що він був значною частиною доходів держави і реалізація спиртних напоїв за ці роки значно зросла. При цьому необхідно відзначити, що фактичне споживання спиртних напоїв було значно вище офіційних даних, так як у республіці споживалася велика кількість вина домашнього приготування. Крім того, у всіх областях республіки було поширене самогоноваріння і виробництво самогону значно зростало. Особливо збільшилися випадки кримінально-карного самогоноваріння – більше, ніж у 2 рази. Самогону вилучили на цей період майже в півтора рази більше. У стані сп’яніння вчинялося більшість особливо тяжких злочинів. Їхня кількість зросла у відсотках у 2,1 рази, а вживання спиртних напоїв – у 1,95 рази, тобто кореляція була значною, хоча зростання кількості злочинів, учинених у нетверезому стані (у відсотках до загальної кількості розкритих злочинів по лінії карного розшуку), дещо випереджало зростання вживання спиртних напоїв. Особливо показовими були дані стосовно злісних хуліганств, учинених у стані сп’яніння, – їхня доля складала 3/4. Кількість водіїв, які вчинили дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи в стані сп’яніння, зросла у 1,5 рази, що було значним показником. Все ці дані ще раз підтверджують, що вживання спиртного було й є криміногенним чинником.

Україна, 1960-ті рр., пияцтво, самогоноваріння, міністерство внутрішніх справ, міліція.