Застосовність гарантій права на справедливий суд в адміністративному судочинстві: практика Європейського суду з прав людини та українські реалії

Зроблено спробу окреслити сферу дії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року з метою її застосування українськими судами під час вирішення спорів за правилами адміністративного судочинства. Історичний та порівняльний аналіз рішень Європейського суду з прав людини дозволив дійти висновку про застосовність цивільно-правового аспекту права на справедливий суд відносно спорів, що виникають у публічній сфері. Визначено критерії, якими керується Суд під час вирішення питання застосовності згаданої конвенційної норми і які мають бути враховані судовими інституціями України. Визначено види публічно-правових спорів, на вирішення яких Суд із обережністю поширює гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції. Акцентовано увагу на тих наслідках, які можуть настати у випадку ігнорування гарантій, що відображені у конвенційних приписах, але не знайшли закріплення в Кодексі адміністративного судочинства України.

право на справедливий суд, публічно-правовий спір, цивільно-правовий аспект права на справедливий суд, застосовність цивільно-правового аспекту при вирішенні публічно-правових спорів