Модернізація правової системи України і розширення правового простору Європейського Союзу

Сучасний розвиток Української держави характеризується багатьма особливостями у всіх сферах суспільного життя, зокрема й у сфері державного управління, зумовленими внутрішніми і зовнішніми явищами й процесами, серед яких чільне місце займають євроінтеграційні та глобалізаційні впливи. Тому основна мета роботи полягає у оцінці модернізації правової системи України і розширенні правового простору Європейського союзу. Застосування системи методів наукового пізнання (історико-правовий метод, системно-структурний метод, структурно-функціональний метод, метод класифікації, метод теоретико-правового прогнозування) відкрило можливість комплексно проаналізувати взаємний вплив і розкрити сутність взаємного зв’язку перетворень, які відбуваються з правовою системою України у зв’язку з розширенням правового простору Європейського Союзу. Встановлено, що процес розвитку і поглиблення режиму активної співпраці ЄС з третіми країнами на політикоправовому, економічному і культурному рівнях характеризується двома взаємодоповнюючими тенденціями – внутрішніми змінами правових систем суверенних держав, які співпрацюють з Європейським Союзом і збільшенням сфери нормативного впливу права Європейського Союзу. В роботі акцентується увага на чинниках, які гальмують процес проєвропейських перетворень в Україні. Серед них автором виокремлюються складність геополітичного становища України, високий рівень конфліктності політичного середовища України, дефіцит фінансових ресурсів, значний рівень розповсюдження корупції у державному апараті, зволікання урядових структур з імплементацією положень Угоди про асоціацію. Обґрунтовано висновок про те, що головним результатом взаємодії національної правової системи України з правовим простором Європейського Союзу є зміна методологічних підходів до аналізу співвідношення політичних кордонів Європейського Союзу і територіальної сфери розповсюдження європейського правового простору. Ця обставина окреслює перспективний напрям досліджень сучасної юридичної науки, а саме – виявлення закономірності формування оптимальної моделі запозичення Україною позитивних юридичних практик правового простору Європейського Союзу за умови збереження національної ідентичності вітчизняної правової системи

європейські політики, конвергенція правових систем, правова реальність, універсальні цінності Європейського Союзу, права людини